«Ми-клас!» — Учасник №8 — колегіум №25, група Е-11 (10 клас)

«Досліджувати Україну можна з точки погляду легенди або дійсності: так, як хочеться, щоб було, або так, як в дійсності єсть.»
В’ячеслав Липинський

Ми, учні групи Е-11 (10 класу) Кременчуцького колегіуму № 25 у середу, 6 березня, провели чудовий захід. До нас на годину спілкування завітав Прописвіт Сергій Юхимович, ветеран Другої світової війни і поет.

image001

Чоловік народився 7 січня 1926 року, пережив Голодомор і боровся за незалежність України, звільняючи Батьківщину від фашистів. Незважаючи на доволі серйозний вік, його згадки про минуле були надзвичайно яскравими. «У німців було 32 дивізії. Наші хлопці ходили у розвідку, брали вночі фашистів і допитували їх. Якщо не виходило взяти когось у полон, доводилось робити проходи по замінованому полю і обстрілювати противника.» – трагічно згадує Сергій Юхимович, не приховуючи сумного погляду.

Ми усі по-справжньому зацікавилися історією життя цього чоловіка, його розповідями про воєнні часи та місто Кременчук. Також ми прослухали декілька поетичних творів ветерана, що були присвячені подіям Другої вітчизняної.

image002

У їх рядках посивілий герой зобразив історію свого кохання, перебіг думок у останній, переможний день війни, а також понівечену таким станом душу України. Як би не було тяжко йому згадувати про минуле, він розповів дуже багато нового. Прозвучала думка, яка була доволі неочікуваною: «Не всі німці погані, серед них траплялись і хороші люди…». Наприклад, Гельмут і Контр закріпилися у його пам’яті як позитивні образи. Це були два чоловіки, що зустрілися на життєвому шляху ветерана, коли той був ще малим дитям. Вони зустрілися, коли чоловіки чергували. Побачивши Сергія, один із німців зняв кітель та стягнув з голови пілотку, одягнув її на хлопця, а інший в той момент із кишені губну гармошку, заграв на ній та заспівав німецькою мовою.
Щодо історії Кременчука, рідне місто було сплюндрованим загарбниками: «Незмінними залишилися тільки Банк на вул. Богдана Хмельницького та взуттєва фабрика. А ось Крюків взагалі лишився в такому вигляді, як був до війни».

image003

Учениця нашої групи, Лілія Єфімова, надихнувшись творами та розповідями ветерана Сергія Юхимовича, також вирішила написати вірш «День Перемоги!» :

«І знову маряться ті спогади війни
В червоних відблисках тюльпанів,
Як край відважно боронили доньки і сини,
Сьогоднішні старенькі ветерани…
Гриміли танки, вороги жорстокі
Загарбували землі України.
Солдатська мати в співчутті глибокім
Молила Бога, плачучи за сина.»

Залишити відповідь