Захоплень стільки, що не злічити!

image004

Коли 22-річна кременчужанка Наталія почула про конкурс «Родинне хобі», то спершу замислилась: яке ж спільне хобі мають вона та її 36-річний чоловік Михайло? Але добре поміркувала і знайшла аж декілька таких занять!

І мандрують, і хазяйнують…

Дівчина розповідає, що в них із чоловіком є свої невеличкі традиції: наприклад, десь бувати у вихідні та свята. Так, на Новий рік подружжя ходило в кіно на мультфільм про Астерікса, 8 березня – дивилось «Книгу життя». Але водночас не всі їхні походи – святкові. Зазвичай Наталія та Михайло просто збираються і вирушають вивчати невідомі куточки Кременчука.

– Вперше на цілий день із запасом чаю та їжі ми вибралися погуляти на так звані арт-склади, – розповідає дівчина. – Що ми там побачимо – точно не знали. Я чула, що там є якесь небезпечне для купання озеро, а Михайло зі слів знайомої зрозумів, що там ростуть якісь старі симпатичні дерева. Зрештою озеро ми знайшли, потім натрапили на залишки єврейського кладовища, а в одному місці побачили дуже багато фрагментів дощечок з якимись написами. Находились ми тоді добряче… Прийшли додому зморені й задоволені, адже відкрили для себе щось нове і цікаве.

Наразі у прогулянках Наталії та Михайла – невелика перерва, адже прийшла весна, а з нею – дачний сезон. Тому кілька останніх вихідних подружжя проводить на дачі – ось і ще одне їхнє спільне захоплення.

– Дача у нас з’явилася лише минулої весни, але ми вже дещо розмежували свої обов’язки, – розповідає Наталя. – Михайло займається деревами та виноградом. Крім того, він дуже любить їсти малину, тому приміряється її вирощувати. Я ж на дачі відповідаю за городину та квіти. Від колишнього господаря нам дістались півники, лілії, хризантеми, ромашки і троянда-колючка – поки що намагаюся дати їм раду.

image008

…і вірші пишуть, і гриби збирають…
І Наталія, і Михайло пишуть вірші та беруть участь у поетичних заходах Кременчука. А натхнення для своїх творів подружжя черпає звідусіль – наприклад, з осінніх прогулянок лісом.

– Ми з Михайлом дуже любимо разом ходити по гриби, – зізнається Наталія. – Цьому заняттю мене навчив чоловік, раніше я гриби не збирала.

Pm98EfqTQDY

…а ще – за шиншилою доглядають!

Що ще поєднує наших героїв, так це біла шиншила на ім’я Фостка. Її дівчина випадково побачила у ветеринарній аптеці – й закохалася назавжди. Хоча, пригадує, спершу особливих почуттів до цих звіряток не плекала.

– Якось рік тому ми з чоловіком зайшли до зоомагазину й побачили сіру шиншилку, – пригадує дівчина. – Мишко запитав мене, чи хотіла б я і собі таке звірятко. Але в мене тоді чомусь такого бажання не було. А нещодавно я зайшла до ветаптеки й побачила біло-рожеву шиншилу, яка сиділа у високій клітці. Ось так у нас з’явилася  Фостка, кумедне звірятко, про витівки якого можна розповідати дуже довго.

Взагалі я – людина, яка любить робити щось разом із кимсь, – зізнається Наталія. – Адже коли в якійсь справі, пригоді, або халепі поруч хтось є –  то потім буде з ким усе це згадати, а, значить, пережити знову.

Тетяна Апрелєва

 

Напишіть відгук