Встигнути все (один день із життя соціального працівника)

SAM_4468

2 листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери.

На вулиці – дощ та пронизливий вітер, у руках – пакети з продуктами та ліками, а в голові – купа маршрутів та думок, як усюди встигнути. Це портрет не домогосподарки, а соціального працівника. Для самотніх людей він є справжнім порятунком, а в наших очах – героєм.

Принести продукти, купити ліки, заплатити за комунальні послуги, помити підлогу, приготувати їжу, заклеїти вікна, віднести у ремонт взуття, оформити медичну картку, приділити увагу… І все це соціальній працівниці треба встигнути зробити для 6-ти людей похилого віку за один день. З нагоди Дня працівника соціальної сфери, який відзначається у першу неділю листопада, «КП» завітала до терцентру Автозаводського району з особливим проханням: якийсь час супроводжувати когось із соціальних працівників, щоб, як кажуть, на собі відчути всі переваги та недоліки цієї роботи. Директор терцентру Лариса Дзюба нам не відмовила – познайомила з привітною працівницею Тетяною Абрамовою. Колись ця жінка працювала вчителькою у колишній школі № 13. Потім Тетяна потрапила під скорочення і знайшла іншу роботу – соціальною працівницею. Нею жінка працює вже 13 років – і за весь цей час жодного разу не робила спроби змінити роботу. Каже, що втягнулася, подобається спілкуватися з людьми, допомагати їм. А тому вже багато років поспіль її робочий день виглядає так…

Магазин-аптека-квартира-магазин

Робочий день соціального працівника розпочинається о 8.00. І починається зазвичай із закупівлі продуктів. Тому в першу чергу ми з Тетяною, натягнувши на голови капюшони (бо надворі дощ та сильний вітер), вирушаємо до «Маркет-опту» на вул. Московській. У списку покупок небагато: ковбаса, виноград, миючий засіб… Але купити це треба саме в згаданому місці.

– Так замовили, – пояснює Тетяна. – Хтось із наших клієнтів їсть таку-то ковбаску, яку треба купити там-то, бо дешевше.. А хтось ще щось забажає. Намагаєшся йти назустріч, бо хто ще їм все це купить?..

Після супермаркету тримаємо курс на вул. Гвардійську – там живе перша клієнтка (до речі, в Тетяни є ключі від під’їздів усіх її клієнтів). По дорозі заходимо в аптеку – купити ліки, та на ринок – забрати газети для стареньких.

У квартирі на вул. Гвардійській нас зустрічають дві жіночки – 81-річна мама та 60-річна донька, Людмила Григорівна (обидві потребують допомоги соцпрацівника). Донька приймає у соціальної працівниці продукти та робить замовлення на наступний раз: 1 кг гречаної крупи, 1 кг пшона, дитячу листівку…

– Якщо ще щось згадаю – я зателефоную, – додає жінка (як потім зізналася нам Тетяна, телефонують їй часто, навіть у позаробочий час. Але їй це не докучає, так навіть краще: одразу докупить все необхідне, не бігатиме двічі).

Гроші на продукти клієнти зазвичай дають заздалегідь, приблизно визначивши вартість замовлення. А всі розрахунки та побажання Тетяна записує до спеціального зошита – у кого скільки здачі та що кому купити наступного разу. Доки Тетяна знімає гардину та миє кахель у ванній кімнаті, Людмила Григорівна зізнається: з квартири вона не виходить уже 7 років, 5 з яких користується послугами соціальних працівників (родичі у них із мамою є, але вони за кордоном). І всіма, хто свого часу надавав їй допомогу (а це Єлизавета Орленко, Ольга Голуб та наша героїня Тетяна Абраменко), жінка дуже задоволена.

– Всі вони – різного віку, але всі чудові, – говорить Людмила Григорівна. – Працювати їм нелегко, адже всі ми – зі своїми забобонами та характерами.

Із квартири – у приватний сектор

Після вул. Гвардійської ми попрямували в напрямку вул. Маяковського. Тут в одному з будиночків біля Новоіванівського ринку живе 72-річний Володимир Диндіков з кішкою Мурочкою та котом Біланом, якого чоловік жартома називає Дімою Біланом. Послугами соціальної працівниці пан Володимир (інвалід 3-ї групи) почав користуватися 2 роки тому через грижу спини. Коли хвороба трохи відпускає, то пенсіонер і в городі попорається, і на драбину підійметься. А ось коли грижа дає про себе знати – сам із буденними клопотами не впорається.

– Іноді грижа прихопить так, що підвестися не можеш, – зізнається чоловік. – А Таня й за продуктами сходить, і підлогу помиє, і ліки купить… Я задоволений.

У Володимира Диндікова Тетяна зробила вологе прибирання – і ми пішли далі, знову до «Маркет-опту».

– Тепер треба купити продукти наступній клієнтці, – пояснює жінка. – Одразу на всіх не накупиш, бо не піднімеш. Ось і доводиться ходити для кожного окремо. Взагалі ми повинні носити до 6 кг, не більше. Але іноді, коли людині треба купити борошна, картоплі, то ліміт перевищуєш. Все одно береш і несеш.

Як виявилося, наступна наша клієнтка якраз замовила борошна, розливної олії та моркви. Пакети вийшли важкенькі – це один із головних недоліків роботи соцпрацівниці, помічений нами. Тож довелося стрибати в маршрутку (клієнтка живе біля парку Миру, нести далеченько).

«Вона для мене – член сім’ї»

78-річна Антоніна Карташова, для якої Тетяна, власне, й купила борошно та олію, вже близько 20-ти років хворіє на цукровий діабет – через нього у жінки дуже погіршився зір. Тому соціальна працівниця для неї – наче порятунок. Господиня, інвалід 2-ї групи, зустрічає привітно й одразу ж розповідає про свою проблему: не працює блискавка на куртці. Доки Тетяна з’ясовує, в чому причина, пані Антоніна зізнається нам: соціальна працівниця обслуговує її вже близько 3-х років і за цей час стала справжньою хазяйкою  в її домівці.

– Вона краще за мене знає, що треба купити, де якісніше, – зізнається пані Антоніна. – А коли треба, Таня приходить навіть поза графіком. Спасибі їй за це – вона стала справжнім членом моєї сім’ї!

«Ох, нелегкая это работа»

Ось так до кожного зі своїх клієнтів та клієнток Тетяна приходить двічі на тиждень, й описаний нами маршрут, тільки вдвічі довший, проходить щодня (хіба що змінюються магазини та додаються інші завдання). Загалом з 8.00 до 17.15 соціальній працівниці треба відвідати 6-7 людей, тобто подолати відстань, кілометраж якої складно навіть уявити. Для того, щоб відчути всю складність роботи соціального працівника, нам вистачило лише півдня: разом із Тетяною ми завітали лише до трьох стареньких. І все це – поспіхом та на своїх двох (за винятком декількох разів, коли нам таки довелося скористатися транспортом через занадто важкі пакети). Зізнаємось, за ці півдня ми, недосвідчені, встигли замерзнути, зголодніти… А ось Тетяна виглядала по-бойовому: вона вже звикла. Зізналася навіть, що зараз ще нічого, терпимо: влітку, у спеку, працювати важче…

До речі, за всіма цими біганнями по магазинах часу на обід практично не лишається. Тому обідає Тетяна зазвичай на ходу. А після численних покупок для клієнтів після роботи знову йде до супермаркету – тепер уже скупитися собі. А що робити? Вдома – чоловік і 16-річний син, які теж хочуть їсти…

Цифри:

75 соціальних працівників працює у терцентрі Автозаводського району (цього року штат збільшили на 6 осіб).

1800-1900 грн (чистими) складає заробітна плата соціальної працівниці.

12 осіб в середньому обслуговує один соціальний працівник, кожну людину – двічі на тиждень (за 1 день – 6-7 осіб).

1,5 години на день в середньому розраховано для обслуговування однієї людини (але іноді цей час змінюється залежно від обсягу робіт).

1017 мешканців Автозаводського району було обслуговано соціальними працівниками з початку 2014 р. (з них 578 отримали безкоштовну допомогу).

99 років – вік найстаршої кременчужанки, яку обслуговують соціальні працівники.

 Послуги соціальних працівників платні для тих стареньких, в яких є працездатні діти, й безкоштовні для самотніх людей.

Скільки коштують послуги соціального працівника?

Прибирання житла: косметичне – 7,27 грн, вологе – 16,62 грн, генеральне – 50,84 грн.

Миття або обклеювання вікон – 11,88 грн.

Допомога при консервації – 35,62 грн.

Прасування або прання білизни – 11,88 грн.

Доставка продуктів та медикаментів – 33,27 грн.

Купання, розчісування волосся, підрізання нігтів – 23,74 грн.

Оплата комунальних послуг – 17,72 грн.

Написання листів – 11,8 грн.

Проведення сільськогосподарських робіт – 54,75 грн.

Виконання ремонтних робіт – 139 грн.

*Ціни вказані за одноразову послугу.

(Тетяна Апрелєва)

Напишіть відгук