Новини Кременчука

Архів...

Погода у Кременчуці

Корисні посилання

ООО "Псел ЛТД"

Европейский готель

Ветерани побували на місці переправи в 1943 році біля с. Келеберда

1403584766__mg_2250

21 червня, напередодні Дня пам’яті та скорботи, кременчуцькі ветерани побували на місці легендарної переправи біля с. Келеберда.


Старовинне козацьке село Келеберда, що розташоване нижче за течією Дніпра, одразу за Комсомольськом, восени 1943 р. стало свідком кривавих та героїчних подій. Саме тут радянська армія, прориваючи німецьку оборону, форсувала Дніпро. 
«Було форсування, був правий берег Дніпра – неприступний, жалючий, крутий. Але берег свій, невимовно рідний. Була переправа. І, стікаючи кров’ю, ціною життя хлопці втримували плацдарм», – пишуть свідки тих подій. Як розповідають історичні матеріали, насправді це була вдавана переправа. Радянські солдати відволікали тут противника задля того, щоб наші війська мали змогу форсувати Дніпро в іншому місці. І для 32 тис. червоноармійців переправа під Келебердою восени 1943 р. стала останнім місцем бою. Сьогодні в Келеберді ще живі свідки тих кривавих подій. В 43-му році сільські діти вивозили з берегів та дніпровських островів останки загиблих солдатів, щоб поховати у братській могилі, яку спорудили в самому центрі села. Загиблих було так багато, що вивезти всіх не мали змоги – більшість ховали прямо на березі Дніпра. 
Із тих часів минуло вже понад 70 років. Сьогодні кременчуцькі ветерани особливо вдячні Почесному Президенту Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» Володимиру Матицину за можливість відвідати Келеберду, віддати шану загиблим та підтримати один одного добрим словом. Зокрема цьогоріч до місця військової переправи вирушили близько 70-ти ветеранів із Кременчука та району, а також членів Обднання ветеранів війни та військових конфліктів «Бойове братство»: хто – автобусом, а хто – катером. Шляхом до Келеберди ветерани не стримували емоцій та пригадували події тих страшних років. Зокрема фронтова медсестра Валентина Камишнікова розповідала, як вона перевозила поранених у с. Низи та як сама ж і отримала наскрізне кульове поранення. 
– Артилеристи, які відступали, відвезли мене до Полтави, – пригадує 90-річна Валентина Камишнікова. – Потім я потрапила до Харкова, а вже далі й до Красноярська. Завжди мала при собі пістолета й дві гранати. А під Москвою з поля бою винесла на руках свого майбутнього чоловіка. Він був моїм командиром…
За такими розмовами час минав непомітно. Неподалік Комсомольська подорожуючі водою зупинилися на місці поромної переправи радянських воїнів у 1943 р., де вшанували пам’ять загиблих під час форсування Дніпра хвилиною мовчання та спустили на воду вінок як символ вічної поваги. 
У Келеберді кременчужани відвідали Свято-Преображенську церкву, де запалили свічки на знак вшанування пам’яті полеглих у роки війни. А до пам’ятного знака, встановленого біля церкви на честь військових частин-визволителів, гості з Кременчука поклали квіти. Завершилася подорож поминальним обідом у сільському клубі, де ветеранів пригощали смачною юшкою та кашею.

Напишіть відгук