В Євросоюз — за досвідом

IMG_2898

У рамках проекту оволодіння новітніми демократичними підходами у врядуванні, що реалізується Інститутом Політичної Освіти, нещодавно відбулося стажування лідерів громадських об’єднань України в країнах Євросоюзу.

Учасники Майстерні європейської політики повернулися додому, сповнені вражень від побачених результатів реформ, крізь які пройшли країни ЄС, й пропозиціями щодо застосування позитивного досвіду цих держав в Україні.  

Стажування в країнах Євросоюзу було завершальним, четвертим етапом навчання громадських лідерів України, що тривало 1,5 роки. Серед студентів Інституту політичної освіти  були і кременчужани — голова громадської організації «Рідне місто» Юрій  Гриценко та керівник громадської організації «Сила людей» Оксана Гуйда. До речі, обидва – депутати Кременчуцької міської ради. В числі 20-ти учасників Майстерні європейської політики вони пройшли 10-денне стажування в країнах Євросоюзу.

Українська делегація відвідала Словаччину, Угорщину та Польщу, де зустрілась з лідерами тамтешніх громад та представниками влади різних рівнів, цікавилась досвідом цих країн у проведенні реформ на шляху до Євросоюзу, обговорювали і перспективи Асоціації з ЄС для України та ризики, які можливі на шляху перетворень.

Найкорисніший для України – досвід Словаччини

«Євросоюз – це не рай, але реальна альтернатива для сьогоднішньої України», — наводить слова екс-прем’єр-міністра Словаччини, депутата Європарламенту Мікулаша Дзурінди голова громадської організації «Рідне місто» Юрій Гриценко. Серед усіх європейських політиків і діячів, з якими зустрічались українці, Мікулаш Дзурінда справив на них найбільше враження. 8 років він був прем’єром Словаччини, відповідав за реформи, які проводила країна після підписання спочатку договору про Асоціацію з ЄС в 1991 р., а потім, в 2004 р. і вступу до Євросоюзу. Досвід Словаччини може бути найбільш цінним для України, адже наші народи схожі за менталітетом, — вважає Юрій Гриценко.

— До початку європейських реформ обсяг ВВП Словаччини з населенням 5,4 млн осіб був навіть нижчим, ніж зараз в Україні. Сьогодні ж обсяги ВВП цієї держави випереджають українські на 3%. За останні 13 років, відколи Словаччина розпочала європейський шлях розвитку, рівень безробіття в країні зменшився з 20 до 8%. Сьогодні це вже не «чорна діра Європи»,  якою називали Словаччину на початку 1990-х років, а держава, що інтенсивно розвивається, залучає інвестиції в промисловість та соціальну інфраструктуру, створює нові робочі місця, — розповідає Юрій Гриценко. — Мікулаш  Дзурінда проводив дуже жорсткі реформи,  довелось «затягнути паски», сперечатись із профспілками, але впевнено працювати далі. На той час у Словаччині був знищенийвійськово-промисловий комплекс, закриті два атомні реактори. Натомість, після вступу до ЄС до цієї країни зайшли провідні автомобілебудівні компанії – Словаччина нині виробляє найбільшу кількість автомобілів у світі на одного мешканця.

Як розповідає далі Юрій Гриценко, Дзурінда зробив суттєві кроки на шляху до децентралізації влади. Він жорстко викорінював корупцію в судовій системі. Подекуди, навіть, дуже жорстко — 80% суддів подали позови до суду на державу. Дзурінда впевнений, що словаки тільки зараз починають розуміють цінність тих реформ. А тоді називали його «тираном» і «маленьким Путіним».

До речі, він критикує поверхневі реформи, донедавна проведені в Україні, вважає, що це — гірше, ніж повна відсутність реформ. Однак, пан Дзурінда гаряче вітає прагнення України до змін. Він навіть, запропонував створити на 5-му телеканалі спеціальну програму, в якій готовий розказувати українцям про необхідність реформ й запрошувати до ефіру інших європейських реформаторів, щоб вони поділилися нами, українцями, власним досвідом. Мікулаш  Дзурінда не заперечує: реформи іноді є дуже болючими, чимало людей залишаться без роботи, ймовірно, припинять роботу і деякі галузі економіки, але треба цілеспрямованими і не зупинятися на півшляху.

Від зміни мислення — до змін в країні 

Варто відзначити, що європейські реформи в самій Словаччині тривають й зараз, але найскладнішим періодом для країни були перші 2 роки після вступу до ЄС.

— Це період, коли відбувається кардинальна перебудова мислення людей. Вони мають звикнути до того, що ніхто й нічого за них робити не буде, ніхто не прийде і просто так в кишеню не покладе. Хочеш чогось досягти – вчись, працюй, пропонуй, але не сиди й не чекай. Це і є приклад громади, котра активно бере участь у проектах Євросоюзу, а відтак ремонтує дороги, будує соціальні об’єкти тощо. Ті, хто залишаться інертними, ніколи не матимуть коштів для розвитку», — зазначає Юрій Гриценко.

Він говорить, що разом із проектами економічного розвитку, в країнах ЄС чимало уваги приділяють збереженню культурної та історичної спадщини. За кошти Євросоюзу в Словаччині та Польщі відремонтовано заклади культури, музеї, історичні об’єкти, що має на меті також і збільшення потоку туристів у країну.

Водночас, відкриття кордонів додає працьовитим спеціалістам більше можливостей у реалізації своїх планів. Чимало молодих словаків та поляків виїжджають на навчання та роботу до більш розвинених країн. І хоча в цьому є певні плюси, керівники держав усе ж сподіваються, що досвідчені спеціалісти повернуться на батьківщину, звісно, за умови, якщо їм будуть запропоновані належні умови праці та гідна зарплата. Середній розмір зарплати сьогодні у Словаччині становить близько 500 євро, майже таку ж суму отримує й середньостатистичний словацький пенсіонер.

Досить високо оцінена в країні  праця держслужбовців. Так, зарплата мера міста Братислава становить 4,5 тис. євро, працівники мерії отримують в середньому — 830 євро на місяць.

Престиж професії поліцейського

Високий рівень зарплат у держструктурах – один із елементів запобігання корупції. Так вважають у керівництві ЄС. До речі, всі рішення щодо виділення бюджетних коштів, проведення тендерних процедур оприлюднюються на офіційних Інтернет-сайтах, за допомогою яких будь-який громадянин може побачити, як витрачаються кошти держави, міста.

— Ми зустрічались з начальником поліції столиці Угорщини Будапешта, — продовжує тему боротьби з корупцією Юрій Гриценко. – Загалом в Угорщині  48 тисяч поліцейських, ця професія сьома за рейтингом зарплат в країні. Підготовка до служби, наприклад, як до нашої патрульної служби, триває 2 роки (в Україні — один місяць — ред.). Вивчається не лише біографія кандидата, а й його податкові декларації, коло друзів, захоплень. У поліції існує, навіть, спеціальний підрозділ з контролю за діями правоохоронців: поліцейського можуть навмисно спровокувати на отримання хабара, і якщо він спокуситься на це, то буде одразу  звільнений. Як результат, 80% населення країни  сьогодні довіряють поліції й підтримують її дії. За кожною школою закріплений один поліцейський, який опікується учнями, регулярно проводить профілактичні бесіди й лекції в класах.

Децентралізація влади по-польськи

Перебуваючи в Польщі, українська гості цікавились і роботою органів місцевого самоврядування, принципом формування бюджетів на місцях й розподілом коштів громади, адже реформи з децентралізації влади, адміністративно — територіального устрою що готуються в України, будуватимуться на польській моделі. Про це неодноразово говорив Президент України Петро Порошенко.

Перша особливість, на яку звернули увагу українці, кошти, котрі заробляє гміна (початкова адміністративна одиниця на зразок міста, села чи селища в Україні – ред.), залишаються в місцевому бюджеті. Тобто громада гміни сама вирішує, як і на що саме їй витрачати кошти. Воєвода ( в Україні це може бути представник Президента в певній області – ред.) може заперечити щодо рішення гміни у випадку недоцільного, на його думку,  розподілу коштів. Тоді громада має право звернутися до суду й відстояти свою позицію. У гмінах існують також ради громадського пожитку, члени яких обираються згідно з польським законодавством і можуть  надавати свої рекомендації органам місцевого самоврядування в 34 сферах діяльності.

— У Польщі відсутня система держказначейства, гміна сама обирає банк для розміщення своїх коштів. До речі, крім місцевого бюджету, там працює ще й система залучення коштів Євросоюзу. Для України цей досвід може бути дуже цікавим. У місті Люблін, що неподалік українського кордону, за фінансової підтримки з ЄС активно реалізуються проекти будівництва індустріального парку, в якому частка коштів міста становить лише 10%, будується аеропорт, багаторівневі дороги. Це при тому, що чисельність населення Любліна складає всього лише близько 300 тис осіб. Але ж рівень розвитку відповідає місту-мільйоннику, — говорить депутат Кременчуцької міської ради Юрій Гриценко. – У Польщі наразі активно впроваджується також система громадського бюджету. Наприклад, депутати місцевої  ради вирішують, що громадський бюджет цього року становитиме 10 млн злотих. Далі  громада, причому не лише організації чи об’єднання, а й окремі громадяни, вносять свої пропозиції, що б вони хотіли створити в місті. Пропозиція розміщується на сайті, і якщо набере на свою підтримку певну кількість голосів, влада зобов’язана взяти її до розгляду й втілити в життя. Таким чином відбувається реалізація громадських ініціатив.

У Любліні  щороку розглядається понад 200 таких громадських пропозицій. Щоправда, у міського голови є право вето, і він може його застосувати, навіть, якщо ініціатива здобула підтримку, але суперечить, наприклад, нормам моралі. У напрямку громадських бюджетів в Польщі працюють вже близько 70 міст.

Поляки готові співпрацювати з Кременчуком

У Любліні Юрій Гриценко звернув увагу на так звані проекти транскордонної співпраці, котрі поляки із залученням коштів Євросоюзу сьогодні активно впроваджують в Україні. Зокрема, у Львові таким чином вже збудовано 50 км велосипедних доріг, у музичних школах Луцька оновлено апаратуру та обладнання, невдовзі до Любліна з метою культурного обміну вирушать творчі колективи Полтави.

— Кременчук теж має можливість скористатися допомогою Любліна, керівництво цього міста висловило готовність до співпраці. Вони вже мають практику спільних проектів зі Львовом, Сумами, Луганськом, Івано-Франківськом, Рівним, Луцьком. Кременчук міг би використати досвід Любліна, наприклад, у створенні індустріального парку, або за допомогою поляків розпочати проект облаштування в місті велосипедних доріжок. У Любліні такий проект обійшовся у 3,5 млн євро, звісно більша частина – кошти ЄС, — зазначає Юрій Гриценко.

Поляки запропонували українцям взяти участь в Конгресі ініціатив Східної Європи (КІСЄ), що проходитиме цієї осені в Любліні. На цьому заході будуть обговорюватись і пропонуватись до реалізації українсько-польські проекти. До речі, взяти участь у Конгресі можуть як державні установи, громадські об’єднання, так і звичайні громадяни. Для цього потрібно зареєструватися на сайті: www.ru.kongres.lublin.eu/rejestracija-ru.

Юрій Гриценко зазначає, що фракція «Рідне місто» в Кременчуцькій міській раді, яку він очолює, має що запропонувати полякам. А для початку ініціюватиме ухвалення міської Програми розвитку велосипедного спорту та будівництва велосипедних доріжок у Кременчуці.

IMG_3029IMG_3090

Напишіть відгук