Славетні ювілеї Кременчука

1436434674_kurukivs

В історії кожного міста є приємні та сумні епізоди. Не є винятком і Кременчук. Цікаво, що саме 2015-й є ювілейним роком для багатьох визначних дат в історії міста.

390 років тому
У жовтні-листопаді 1625 р. відбулася Куруківська битва між козаками та урядовими військами Речі Посполитої та підписано Куруківську угоду.
У XVII ст. позиції українського козацтва дуже сильно зростали в суспільстві – козаки ставали не лише військовою, а й політичною силою. Водночас вони прагнули більше привілеїв від польської влади. Аби вгамувати непокірних, до України рушило військо під командуванням Станіслава Конецпольського. Разом із поляками виступила і професійно та гарно вимуштрувана німецька піхота. Козацька та польська армія зустрілися біля м. Крилов (нині – Новогеоргіївськ Кіровоградської області). Не досягнувши успіхів у перемовинах, польське військо з трьох боків напало на козаків, але українці втрималися. Вночі наступного дня вони почали відступати до урочища Медвежа Лоза та з боями розбили табір в районі Курукового озера. Заболочена і заліснена місцевість нейтралізувала дії польської кінноти. Частина запорожців засіла в приозерних заростях і всіляко дошкуляла полякам, вносячи безлад в їх плани. Сам табір зустрічав «благородне воїнство» нищівними залпами вогню з рушниць і гармат. Зрозумівши, що виграти бій не вдасться, поляки знову пішли на перемовини. Проте майже розбите польське військо хотіло нав’язати незручний договір: хоч кількість реєстрових козаків (тобто тих, хто був на службі у Речі Посполитої) збільшувалася з 4 до 6 тис., а зарплата їхня зростала, ці привілеї стосувалися лише козацької старшини, голоті, тобто бідним козакам, наказувалося повернутися до своїх панів. Звісно, на такі умови козаки не погодилися.

380 років тому
У 1635 р. французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан накреслив план фортеці у Кременчуці. Її було споруджено через 3 роки – у 1638 р.
Пропливаючи Дніпром повз наше місто, Гійом Левассер де Боплан, інженер, мандрівник, географ та картограф, писав: «Це місце дуже гарне і зручне для проживання. Крім того, це останнє місто, оскільки далі за ним тягнуться безлюдні степи».
Польська влада замовила французу креслення фортеці, оскільки Кременчук мав особливе стратегічне значення: саме звідси Дніпро припиняв розгалужуватися і прямо тік аж до Запоріжжя (отже, місце було зручним для нагляду за запорожцями).
Цікавий запис про Кременчуцьку фортецю XVIII ст. залишив відомий російський академік В. Ф. Зуєв: «…Фортеця представляла собою простір, оточений невисоким валом і ровом, наполовину засипаним землею. У фортецю вели одні ворота, в інших же місцях їздили прямо через вал. У кутку фортеці, до Дніпра, була інша маленька фортеця, в якій зберігався порох і скарбниця. У фортеці знаходилися дві дерев’яні церкви… За фортецею, розходячись від неї прямими лініями, йшли широкі вулиці, одна з яких – в напрямку до Дніпра, була викладена бруківкою».

245 років тому
У 1770 р. розпочалося будівництво першого наплавного мосту, який з’єднував Кременчук і Крюків.
Один із перших міських голів Кременчука Федір Шаповалов за власні кошти збудував наплавний міст між Кременчуком та посадом Крюків (котрий, до речі, сформувався як територіальна одиниця ще у 1638 р.). До того два береги Дніпра з’єднувала поромна переправа. На обох берегах міст виходив на вул. Херсонську (нині – вул. Карла Маркса на Лівобережжі), це була одна з головних вулиць міста. По ній проходив тракт на Херсон, а ще вона довго була однією з найбільш заселених вулиць, тут розташовувалися банк, училище, гімназія та цілий ряд готелів. У ХVIII ст. за Крюковим закріпився титул чумацької столиці. Вул. Херсонська була центральною вулицею посаду. Вона брала початок від Соляної площі перед наплавним мостом через Дніпро. Ця площа була початком і кінцем Чумацького шляху.

170 років тому
У 1845 р. сталася найбільша повінь у Кременчуці.
Квітень 1845 р. був теплим та сонячним, без ранкових морозів. Тому відбулося швидке танення глибоких снігів, а з ним – і стрімкий стік води. Кременчук, крім небагатьох височин за Олександрівською площею, та весь Крюків, за винятком частини Соляної площі, вкрилися водою. Річка розлилася від Полтавської застави до с. Деївка. Із 1911 будинків уціліло лише 40.
61 село, в яких мешкало до 70 тис. людей, і місто з населенням до 18 тис. осіб із 21 квітня до 20 травня були залишені жителями та залиті водою. Історична довідка говорить, що було затоплено водою 10 849 будинків. Із них 3970 пошкоджено, 579 знесено зовсім. Затоплено до 5 тис. десятин (майже 5,5 тис. га) орних полів. Збиток, якого зазнали мешканці, доходив до 66 000 руб. сріблом. У Кременчуці і Крюкові затоплено 1150 будинків, із них 1026 пошкоджено, 1243 повністю знищено.
20 травня річка, вертаючись до своїх берегів, оголила спустошені поля і зруйновані села. Озимі посіви господарів були абсолютно змиті, їхні оселі частково зруйновані, частково зовсім знесені, а деякі засипані мулом і піском.

145 років тому
У вересні 1870 р. було засновано механічний завод Баутца (пізніше – Андера) (нині – ПАТ «Кредмаш»).
Історія заводу починається з 1870 р., коли завод Баутца випустив першу продукцію – кінні приводи, молотарки, соломорізки і запасні частини до них. Це було перше у Полтавській губернії підприємство з виробництва сільськогосподарських машин. Також підприємство виконувало замовлення для залізниць (через місто проходили Харківсько-Кременчуцька та Єлисаветградсько-Кременчуцька залізниці). Вироби заводу Баутца користувалися шаленим попитом, власник щорічно отримував великі прибутки. Наприкінці 90-х рр. XIX ст. завод придбав купець 1-ї гільдії І. Андер. В офіційній статистиці це підприємство називалося механічним чавуноливарним заводом. На підприємстві в той час працювало 65 осіб: 21 ливарник, 22 слюсарі, 10 токарів, 5 ковалів, 3 модельники, 3 малярі і машиніст. Після революції завод перейшов у підпорядкування губземотвідділу. Він залишався єдиним у Полтавській губернії, де виробляли і ремонтували сільськогосподарські машини та знаряддя. У 1930 р. підприємство змінило профіль виробництва і перейшло на випуск дорожніх машин.

Виповнюється в 2015 р.

дата подія
250 років 1765 рік. Призначення Кременчука центром Новоросійської губернії. Відкриття Кременчуцької міської друкарні
230 років 1785 рік. У Кременчуці обрано перший склад органів міського самоврядування.
Першим міським головою Кременчука став Степан Мільков
210 років 1805 рік. Споруджено в’язницю на вул. Київській (вул. Богдана Хмельницького)
175 років 1840 рік. Проведено перший загальноросійський перепис міст.
За його даними, Кременчук за кількістю населення (17,5 тис. осіб) посідав 8 місце серед міст України
170 років Травень 1845 р. Перебування Т. Г. Шевченка у Кременчуці
150 років 1865 рік. Відкрився міський громадський банк у Кременчуці
150 років 30 грудня 1865 р. Лікарня Кременчуцького богоугодного закладу передана земству й отримала назву
«Кременчуцька губернська земська лікарня»
145 років 1 серпня 1870 р. Відкрито рух на ділянці «Кременчук – Полтава» Харківсько-Миколаївської залізниці та
збудовано будівлю залізничного вокзалу
140 років 1875 рік. Затверджено будівництво артилерійських складів Одеського військового округу в Кременчуці
110 років 1905 рік. Заснування СШ № 24
110 років 3-4 жовтня 1905 р. Перший загальноміський страйк у Кременчуці
105 років 1910 рік. Розпочав роботу Кременчуцький водогін
95 років Червень 1920 р. Створено Кременчуцьку губернію
90 років 1925 рік. Розпочала роботу Кременчуцька кондитерська фабрика
90 років 1925 рік. Розпочато спорудження робітничого клубу ім. І. Ф. Котлова в Крюкові
55 років 1960 рік. Заснування льотного училища цивільної авіації м. Кременчука.
Закладено Придніпровський парк. Кременчуцька ГЕС дала струм
40 років 3 березня 1975 р. Утворення Автозаводського та Крюківського районів
35 років 1980 рік. Встановлення рекорду Олімпійського чемпіона Володимира Кисельова на ХХ Олімпіаді в Москві
25 років 24 серпня 1990. Підняття над Кременчуком національного синьо-жовтого стяга

Напишіть відгук