Мереживний світ

1430384361_na-vipusknomu

Дві сестри та їхня мама разом творять незвичайні речі з ниток. Дівчата Анна та Ольга Комар говорять, що почали в’язати ще на уроках трудового навчання у школі.  

Мама дівчат любить хенд-мейд і робить усілякі цікавинки у вільний час, але своє захоплення донькам не нав’язувала. Але в 11-му класі в Анни та Ольги виникла ідея зв’язати собі випускні сукні. Сестри подумали, що це буде унікально та недорого – адже кожній дівчині хочеться бути на випускному неповторною. Сукні, дійсно, вийшли не такі, як у всіх. «Так і «підсіли» на нове хобі», – посміхається Аня.

Однак в’язаних речей у дівчат не так вже й багато – в основному шапки, шарфи, рукавички, адже переважно вони щось в’яжуть для подарунків. Аня, наприклад, нещодавно подарувала одному волонтерові на день народження синій шарф з гербом України, до того порадувала подругу кофтинкою. А ось Оля любить робити подарункові листівки із в’язаними деталями, наприклад, квітами та сніжинками. А ще Аня більше любить в’язати спицями, а Оля – гачком.

Найбільше дівчатам подобаються техніки «Вільне в’язання», «Ланцюгове гіпюрне» та «Ірландське мереживо», адже саме завдяки їм можна реалізувати всі свої фантазії, не заглядаючи в схему та не обмежуючи себе. Окрім того, вони приваблюють тим, що можна робити маленькі клаптики мережива різними візерунками, а потім їх по черзі поєднувати, знову робити нові деталі, знову поєднувати – це допомагає переключатись з однієї роботи на іншу та менше стомлюватись.

– Головне у в’язанні – натхнення та час, – говорять дівчата. Натхнення вони знаходять як в журналах, так і в Інтернеті, а також у колекціях відомих модельєрів.

– В нашій сім’ї три жінки – завжди є з ким порадитись та обговорити ідеї. Якщо одна щось не помітила, зробила неправильний розрахунок, то ми разом корегуємо викрійки, візерунки. Хоча й розбирати те, що інший в’язав – це все одно, що розбирати чужий почерк.

А ось іншої складової успіху, тобто часу, постійно не вистачає на в’язальне хобі , адже всі в родині працюють та мають інші захоплення. Оля, наприклад – багаторазовий переможець міжнародних фотоконкурсів, а Аня займається танцями. Але дівчата говорять, що коли вже сідають в’язати щось (в основному це відбувається на вихідних), то відірвати їх від цього процесу неможливо.

– Що ж до секретів гарних виробів – то це багатогодинна праця та постійне перев’язування деталей доти, доки твій візерунок не буде виглядати ідеально, а коли хоч один стовпчик є неакуратним, то виріб не можна вважати досконалим, – говорить Оля. – Коли ти навчився в’язати рівномірне полотно, то можна тоді замислюватись про творчість та втілення власних ідей. Не у всіх майстринь, які вміють в’язати та навчаються цьому, вистачає сил досягти високих результатів під час виконання базисних елементів. Головне в нашій справі – не лінуватись та знаходити сили на продовження реалізації власних ідей, особливо коли здається, що нічого не виходить.

Найбільше дівчатам подобаються техніки «Вільне в’язання», «Ланцюгове гіпюрне» та «Ірландське мереживо», адже саме завдяки їм можна реалізувати всі свої фантазії, не заглядаючи в схему та не обмежуючи себе.

Напишіть відгук