Кременчук пам’ятає!

DSCF22561

Герої не вмирають

Щороку на День Перемоги до підніжжя пам’ятника воїну-визволителю Георгію Рязанцеву біля Першої міської лікарні лягають червоні гвоздики як символ крові, пролитої за звільнення рідної землі від ворога. Молодий лейтенант героїчно загинув у боях з фашистами на території лікарні у вересні 1943 р., але про його подвиг Кременчук дізнався через 60 років.

У вересні 2003 р., до 60-ї річниці визволення Кременчука, на території Першої міської лікарні урочисто відкрили пам’ятник лейтенанту стрілецького батальйону 66-ї дивізії Георгію Рязанцеву. Захід був багатолюдний. Крім почесних гостей, представників влади, громадськості, зібралися старожили Кременчука й ветерани – очевидці й учасники боїв за звільнення міста від німецьких загарбників. 29 вересня 1943 р. воїни 66-ї стрілецької дивізії, розпочавши наступ на Кременчук з північно-західної сторони, зустріли міцне укріплення ворога на території Першої міської лікарні. Щільний вогонь німців не давав можливості радянським солдатам навіть піднятись. Але оборону було зломлено завдяки старшому лейтенанту стрілецького батальйону Георгію Рязанцеву, який заплатив за це своїм життям. І лише через 60 років після війни його подвиг було увічнено.

– 2001-2002 рр. для нашого регіону знаменні масштабною акцією з увічнення пам’яті полеглих воїнів, яку на прохання ветеранських організацій Полтавщини провів на території області Почесний громадянин Кременчука Володимир Митрофанович Матицин. Завдяки його допомозі було встановлено близько 40 пам’ятників воїнам Великої Вітчизняної війни та воїнам-афганцям, в результаті увічнено 12-13 тис. імен загиблих. Тоді ж, у 2001 р., вивчаючи військові архіви, наша пошукова група натрапила на прізвище Георгія Родіоновича Рязанцева. Зацікавив той факт, що лейтенант загинув на території Першої міської лікарні в Кременчуці, а похований у с. Кіндровка  Кременчуцького району, – розповідає Олег Тертичний, який брав активну участь у пошуковій роботі й увічненні пам’яті героїв.

Пошуковці з’ясували, що Георгій Рязанцев був замполітом стрілецького батальйону 66-ї дивізії під командуванням генерала Родимцева, яка в останню мить перекрила німцям шлях до Волги під Сталінградом у 1942 р., давши можливість радянським військам підготуватися до вирішальної битви в історії війни. Далі натрапили на інформацію про учасника тих подій, легендарного кулеметника цієї дивізії Василя Кузьмича Шамрая, котрий проживає в Кременчуцькому районі. Від ветерана й дізнались, як загинув його командир, лейтенант Георгій Рязанцев, і чому він похований під Кременчуком.

– Надвечір 28 вересня 1943 р. 66-та дивізія, котра визволяла Харків, Чутове, Решетилівку, рухаючись з північного сходу, дісталася с. Недогарки. Вранці підрозділи отримали команду бойовим порядком виступити в напрямку Кременчука. Я думаю, що це було десь в районі Власівської дамби. У першій половині дня 29 вересня, не зустрічаючи опору німців, які панічно відступали, наші війська підійшли до околиці Кременчука. Ось тут, в районі Першої міської лікарні, наштовхнулись на міцне укріплення ворога, – розповідає Олег Тертичний. – Батальйон Рязанцева і Шамрая першим вступив у бій. Штурмом почали брати лікарню, але через сильний вогонь довелося залягти. Тоді, щоб зберегти життя своїм солдатам, старший лейтенант Георгій Рязанцев, набравши гранат, підповз до будівлі, звідки стріляли німці, й знищив вогневу точку. Німці почали здаватися і, коли виходили з підвалу, один з них в упор вистрелив у радянського командира.

Визволяючи Кременчук, батальйон рушив далі, але біля Крюківського мосту на Дніпрі, куди підійшли й інші підрозділи Радянської Армії, отримав наказ передислокуватися і повернутися на Власівку. Проходячи повз Першу лікарню, воїни поклали тіло свого командира на підводу з кулеметами й вже потім поховали його в с. Кіндровка. Про це розповів пошуковцям Василь Шамрай, учасник форсування Дніпра, яке розпочалося 4 жовтня 1943 р. Батальйон Георгія Рязанцева 5 днів вів кровопролитні бої на острові в районі нинішньої Кременчуцької ГЕС, чимало бійців тут загинули, але позицію утримали. Вже потім ті, хто вижив, дізналися, що в цьому місці радянські війська організували  удавану переправу.

У 1947 р. останки Георгія Рязанцева перепоховали у с. Власівка, а в 2003 р. на місці його загибелі в Кременчуці встановили пам’ятник. Із проханням допомогти увічнити подвиг командира його бойовий побратим Василь Шамрай звернувся до Почесного громадянина Кременчука Володимира Матицина. На урочисте відкриття пам’ятника Георгію Рязанцеву з Липецької області Росії та Донеччини приїхали родичі героя, з якими зв’язалися пошуковці. Для них це була особливо хвилююча подія, а для кременчужан важлива ще й тим, що встановлено та увічнено героїчну сторінку в історії визволення міста.

Щороку у День Перемоги та День визволення Кременчука від німецько-фашистських загарбників до пам’ятника Георгію Рязанцеву покладають 18 червоних гвоздик від родини Матициних. Саме 18 членів сім’ї Володимира Митрофановича та Тетяни Юріївни Матициних воювали на фронтах, тому 18  гвоздик символізують пам’ять родини про її рідних і всіх воїнів, які виборювали мирне небо для нащадків.

Напишіть відгук