Зізнання до Дня закоханих – конкурс!

thumb-article-419x315-09d0

Новий рік нарешті відсвяткували, час подумати про кохання!

До Дня святого Валентина, що припадає на 14 лютого, газета “Кременчуцька панорама” та ГО “Рідне місто” оголошують конкурс найромантичніших зізнань “Муза кохання”. Обов’язково – у віршах! Адже, як відомо, справжнє кохання надихає на творчість. Тож муза вам у поміч!

П’ять авторів кращих зізнань, що розчулять серця не лише коханих, а й компетентного журі в складі жіночого колективу редакції, будуть нагороджені спеціальними дипломами, а також сертифікатами на відпочинок разом із коханими у боулінг-клубі ТРК «Європа».

Чекаємо на Вашу любовну лірику до 9 лютого. Вірші обсягом не більше 8-ми рядків (обов’язкова умова конкурсу!) зі своєю фотокарткою та короткою інформацією про себе і своє кохання надсилайте на адресу редакції: 39602, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 78-А, або на e-mail: kp-office@panorama.pl.ua.

«Не така, як усі, вона – інша»

Перший вірш на наш конкурс «Муза кохання» надіслав 24-річний кременчужанин Максим Устименко. У своєму листі хлопець зізнався, що на своє кохання він чекав довго. В той час, коли всі інші хлопці мали далеко не один любовний досвід, Максим лишався самотнім. І якось у друзів він зустрів дівчину, яку одразу вирізнив з-поміж інших… Цього вірша Максим написав для неї. І, на щастя, вона відповіла йому взаємністю.

Я кохаю тебе, як ніхто і ніяк.

Я тобою цей світ відчуваю.

Не така, як усі, ти. І тільки моя.

Та й немає таких, не буває.

Я без тебе не жив – тільки гаяв свій час.

Я так дякую долі за тебе –

Таку рідну, просту, без брехні та прикрас,

За любов мою, послану з неба…

«Я подумки в любові до тебе зізнаюся»

Свого вірша 21-річна кременчужанка Наталія Єлізарова присвятила людині, з якою відчула різницю між закоханістю та любов’ю.

– Саме з ним я зрозуміла, що любов – це відповідальність за іншу людину, а також за себе, бо вже й сам собі не належиш і маєш дбати про свій настрій, своє здоров’я, щоб коханому не було боляче, – пише Наталя. – А цей вірш – спогад про початок цього нового життя.

Ні неба, ні ставка мороз ще не торкнувся,
Хоча настала осінь, і холодно рукам…
Ти з довгої мандрівки з дарунком повернувся,
Й від того, що ми разом, ніщо не шкодить нам.

На лікарняній лавці, де трішки більше сонця,
Де трішки більше щастя, де трішки більше мрій,
Я подумки в любові до тебе зізнаюся,
Бо вже без тебе довго не можу, рідний мій!

«При виде нее я круче Ван Дама»

Кому саме він присвятив свого вірша, ще один наш учасник – 23-річний кременчужанин Богдан Чебанов – не зізнається: каже, тримає інтригу. А написав він своє послання у власному стилі: молодіжно, сучасно та дещо репово.

Со мной такое происходит нечасто,
Я исцарапал оба запястья,
В глазах – туман, в животе – бабочки,
Башка не варит, верняк, откину тапочки.

Всему виною некая дама,
При виде ее я круче Ван Дама,
За нее готов под поезд прыгнуть,
Даже на Молодежном стрельнуть сигу.

При виде нее перехватывает дыхание,
Она на меня, увы, ноль внимания.
Даже танцы с баяном под ее окном,
Ко мне привлекают лишь ментов.

Но я своего добьюсь, я уверен,
Даже если нужно спать под ее дверью,
Бегать зимой босым по снегу,
И по дороге наступить на лего.

«Одна любов на все життя»

– Перепрошую за те, що набрався зухвальства взяти участь у конкурсі зізнань у коханні, адже мені – за 60, – так розпочав свого листа наш наступний учасник Ігор Кулішов. Чоловік пише, що йому пощастило зустріти ту єдину жінку, з якою він живе у щасті й злагоді все життя. Вона, як і він сам, за фахом – фізик. Але головне інше: те, як трепетно й ніжно пан Ігор висловлює свої почуття до дружини:

Когда меня целуешь сладко –

Пью твои губы без остатка –

Как родниковую водицу,

Желая вволю насладиться…

Прекрасна, трепетна и зыбка

Твоя счастливая улыбка.

Мне не нужна любовь иная!

«Люблю, родной»… «Люблю, родная!».

Залишити відповідь