Історія «бронзової» «легіонерки».

 

Є. Каланіна

Багаторазовий призер та переможець Чемпіонатів України з дзюдо, призер Чемпіонатів Європи, срібний призер Чемпіонату світу серед кадетів, а від недавнього часу – бронзовий призер Чемпіонату світу серед юніорів, майстер спорту міжнародної категорії та потенційна учасниця майбутньої Олімпіади. Все це про неї – чарівну, але сильну Єлизавету Каланіну.

Життя як спорт та спорт як життя.
    Ліза пригадує, що на дзюдо її віддав тато. До того вона займалася великим тенісом і бойове мистецтво спочатку не дуже сподобалося, особливе те, що падіння виявилися болячими. Тепер же тато – це перша людина, котрій дзвонить спортсменка після змагань.
   Дзюдо стало для дівчини невід’ємною частиною життя – велику частину свого часу дівчина проводить у спортзалі: з понеділка по п’ятницю має два тренування по дві години щодня і в суботу — одне тренування. Спортменка говорить, що ні на що інше сил просто не вистачає, хіба що дозволяє собі прогулянки та легке спілкування з однолітками. Її спаринг-партнером у залі є Микола Картошкін, котрий уже не займається спортом професійно. Своїм найефективнішим бойовим прийомом Ліза вважає задню підніжку – вона дозволяє завалити супротивника та виконати інші прийоми.
   Ліза зізнається, що дзюдо змінило її характер – раніше була вона більш м’якою, тепер же стала жросткішою. І це не дивно — бойове мистецтво вимагає дисципліни та сили духу.
Хоча на татамі Ліза здатна подолати найсильніших суперниць, в житті, за її власним зізнанням, вона абсолютно не конфліктна людина, якщо і доводиться сваритися, то все обходиться лише словами, бійок вона всіляко уникає.
— Краща перемога – це коли зміг уникнути бійки, — говорить дівчина.
  Спортивна кар’єра не заважає дівчині спілкуватися з однолітками та, зокрема, з хлопцями.
— Я не знаю, як можна боятися дівчину, котра займається спортом. Хоча якщо хлопець розумний, серйозний, то його не буде стримувати те, що я займаюся дзюдо, — вважає Ліза.
    Ліза розповідає, що серед бійців «Легіону» у неї є шанувальник, щоправда, це 6-річний хлопчик, котрий тільки почав займатися дзюдо. Мама хлопчика переповіла Лізі, що він просто у захваті від неї, завжди приходить додому і з захватом розповідає: «Ліза знову перемогла!». — Він милий і мені його увага дуже приємна, — посміхається спортсменка.
Чемпіонат в екзотичній країні.
   Єлизавета Каланіна говорить, що Об’єднані Арабські Емірати їй дуже сподобалися, але побувати скрізь не вдалося, оскільки вона та тренер Василь Волошин пробули там всього лиш два дні – перший день зайняло зважування та підготовка до змагання, а другий день спортсменка провела в залі, виборюючи перемогу.
— У нас була уже осінь, а там було спекотно, спекотніше, ніж у нас в літку, — ділиться спогадами Ліза. – Проте це було моя давня мрія – відвідати Емірати – і вона збулася. Єдине, що вдалося нам побачити, — мечеть шейха Зайда – дуже гарна та велика будівля, гарніша, ніж я собі уявляла.
    Ліза стала однією із 14 дзюдоїстів, котрі представляли Україну. Вони здобули 3 медалі, середи них – і нагорода кременчужанки. У ваговій категорії +78 кг змагалися 18 чоловік з різних країн світу. Ліза провела 5 поєдинків, всі завершила достроково, 3 із них виграла і багато в чому подолала саму себе, зокрема взяла реванш над полячкою Беатою Пакут, котрій поступилася на відбірковому турнірі в Австрії напередодні.
    За вихід у фінал спортсменка поступилася бразилійці Камілі Ногуейра, отримавши лише одне попередження.
— Це мізерне порушення і було дуже прикро, що ми програли саме через нього. «Програма мінімум» у нас була вийти до фіналу – згадує спортсменка.
   Проте Ліза «відігралася» у поєдинку за бронзову медаль, у котрому здолала бразилійку Елен Фуртадо.
— Коли виходиш на ринг, думки плутаються, проте я повністю зосереджуюся, думаю про прийоми, котрі треба застосувати, під час бою – слідкую за його ходом, якщо десь пропускаю бал, то стараюся його добрати. У всіх категоріях приблизно однакового зросту, а у категорії +78 – всі суперники різні, в основному нижчі від мене. Із низькорослими суперниками мені найважче боротися. — згадує дівчина моменти змагання.
Ліза говорить, що на змаганнях викладалася по-максимуму: вона останній рік в групі юніорів і треба було будь-що взяти медаль Чемпіонату світу.   Найважчим поєдинком цього разу була для дівчини, за її зізнанням, зустріч з єгиптянкою, чемпіонкою Африки Каріман Шафік.
Дівчина особливо вдячна своєму тренеру Василю Волошину:
— Він може знайти до мене підхід – коли треба накричить, коли треба – пожаліє. Я б йому віддала чисту половину моєї бронзової медалі, — говорить дівчина.

Бронзова медаль Є.Каланіної

Бронзова медаль із Чемпіонату — єдиний сувенір, котрий привезла Ліза із Абу-Дабі. 

      Що далі?
Після Нового року Ліза буде брати участь у змаганнях, набирати очки, аби опинитися серед 22 кращих спортсменок країни – такі умови для отримання ліцензії. Проте дівчина зізнається, що має двох сильних суперниць: 24-річна Ірина Кіндзерська та 26-річна Світлана Ярьомко. Ліза говорить, що вже стикалася з ними, Кіндзерську навіть здолала, проте побоюється, що навіть при рівній сумі очок Олімпійський комітет може віддати перевагу саме їм, адже вони старші та досвідченіші.

Олександр Удовиченко
Олександр Удовиченко, Президент Полтавського обласного відділення Національного Олімпійського комітету.
Олімпійський комітет свої зусилля направляє на те, аби через громадські організації допомогти нашим спортсменам, аби вони могли отримати хоча б 2-3 ліцензії, в тому числі виділяємо і стипендії для них, адже фінансування від держави дуже скудне. Я вважаю, що перемога Лізи – це ще одна цеглинка у той фундамент, котрий може дати непоганий результат. Хотілось би, щоб ми виростили нових Олімпійських чемпіонів. Я вітаю від імені організації Єлизавету з її успіхом, її тренерів та людей, котрі підтримують спорт.
Володимир МатицинВолодимир Матицин, Почесний Президент КСЄ «Легіон-Спорт», майстер спорту з боксу.
Я завжди говорю, що здорове суспільство буде тоді, коли будуть здорові діти. Тому я постійно закликаю приваблювати якомога більше дітей в клуб. Багато хто з них «відсіюється» — після 2-3 боїв хлопці ідуть з рингу, натомість все більше дівчат займаються боксом в «Легіоні». КСЄ «Легіон-Спорт» існував та буде існувати, ми йому допомагаємо – встановили індивідуальний котел, частково утеплили залу. -. Проте ми робили, робимо і будемо робити все, аби клуб «Легіон-Спорт» розвивався. Адже всім приємно усвідомлювати, що спортсменка з невеликого міста обласного підпорядкування – призер Чемпіонату світу з дзюдо серед жінок. Я бажаю Лізі та Василю Волошину здобути Олімпійську ліцензію.
   Але в Кременчуці повинен бути не один клуб, а кілька , адже у нас промислове місто. Ми заробляємо гроші, значить повинні їх вкладати в спорт. Я часто закликаю своїх колег розвивати спорт у місті, незважаючи на те, що сьогодні складна ситуація, та й держава не підтримує спорт на стільки, на скільки хотілось би. В Китаї міліардери вкладають гроші в спорт – чим більше заробляють, тим більше віддають.
В'ячеслав ТяглоВ’ячеслав Тягло,заступник начальника обласного управління у справах молоді та спорту .
З усієї області Кременчук має можливість завоювати найбільше ліцензій. Ліза є в списках кандидатів на участь в Олімпійських іграх, є ще легкоатлетка Ольга Ляхова. Наші спортсмени дійсно показували високі результати на змаганнях вищого рівня. Ліза йшла до своїх результатів уже давно. Третє місце на Чемпіонату світу — це дуже високий результат. «Легіон-Спорт» дуже великі зусилля прикладає, аби в Кременчуці розвивався спорт.
Василь ВолошинВасиль Волошин, старший тренер КСЄ «Легіон-Спорт», головний тренер юніорської збірної України.
Успіх залежить від тренерів, у кого з них які цілі, амбіції: хтось працює з дітьми і передає їх далі, по «ланцюжку», а хтось працює на здобуття  вищих  спортивних досягнень. Результат Лізи — вагомий і достойний – таких не було ні при Радянському союзі, ні після. Був ще більш значимий результат – срібний призер Чемпіонату світу серед юніорів Віталій Попович, також вихованець клубу «Легіон». Ліза стала ж першою серед жінок, хто досягнула такого рівня.

     (Матеріал підготував Дмитро Малишко)

 

Напишіть відгук