Хто підняв прапор Перемоги в Кременчуці в 1943 р. ?

Цей тиждень у Кременчуці святковий. Місто відзначає   446-у річницю заснування  Кременчука та 74-у річницю визволення його від фашистських загарбників. «29 вересня 1943 р. війська Степового фронту під командуванням І. Конєва звільнили Кременчук від фашистів. Над містом замайорів Червоний прапор. Підняли його над звільненим Кременчуком українець Н. Бабусенко, російський Ф. Новиков і уродженець Грузії Ш. Гогорішвілі», — пише в своїй роботі «Прапор Перемоги над Кременчуком»  дослідник історії та краєзнавець В.Івушкін. Зібраний ним матеріал вартий уваги нинішніх мешканців Кременчука.

 

 

 

 

Поруч із місцем, де 29 вересня 1943 р. над Будинком друку було піднято Червоний прапор Перемоги, в 1951 р. було встановлено пам’ятник «Воїну-визволителю».

Прапор Перемоги над Кременчуком 

29 вересня 1943 р. війська Степового фронту під командуванням І. Конєва звільнили Кременчук від фашистів. Над містом замайорів Червоний прапор. Підняли його над звільненим Кременчуком українець Н. Бабусенко, російський Ф. Новиков і уродженець Грузії Ш. Гогорішвілі. Ця фраза багато років кочує з газети в газету, повторюється на мітингах присвячених дню Перемоги та Дня Міста Кременчука. Хто з істориків міста перший назвав ці прізвища, вже не настільки важливо — важливо наскільки це відповідає історичній правді! Що про це, найважливішому для міста подію, говорять документи?
Микита Семенович Бабусенко, гвардії старшина 17-го гвардійського повітряно-десантного полку 6-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, прапор над Кременчуком не здіймав! Він, високо тримаючи прапор, пройшов із ним на чолі взводу охорони Гвардійського Прапора 17-го Гв. ВДП від парку МЮДа по вул. Леніна до вул. К. Маркса. Про це він сам написав у своїх спогадах, а фотограф армійської газети 5-й Гв. Армії «Патріот Батьківщини» гв. капітан Омельчук Григорій Матвійович зобразив цей епізод на знімку:

 «Командир полку наказав расчехлить Гвардійське прапор і йти з ним в бойові порядки полку. Для супроводу, крім взводу автоматників, які постійно його охороняли, командир полку призначив помічника начальника штабу гвардії ст. лейтенанта Евстратова А.С. і двох мл. лейтенантів. Так ми і увійшли в місто: попереду Євстратов А.С. за ним я, з високо піднятим прапором полку, за мною взвод автоматників в колоні по три, і три офіцери з кулеметом. Йшли відкрито, стройовим кроком.»

Гвардії ст. лейтенант Євстратов в кадр не потрапив. У строю, карбуючи крок, за гв. старшиною Бабусенко Н.С. йшли: гвардії рядові Карфідов Степан Никандрович, Моржанцев Микола Михайлович, Рузін Давид Абрамович, Радін Василь Никонорович, Кобилкін Микита Костянтинович і Кондрашов Іван Петрович … Бійці стройовим кроком пройшли по вул. Леніна до вул. Карла Маркса. Тут в колишньому готелі «Вікторія» на третьому поверсі розташовувався штаб 17-го гв. ВДП. Все це відбувалося зранку 30 вересня 1943 року, після того, як місто Кременчук було звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Про те, що прапор над звільненим Кременчуком підняв командир 2-го мотострілецького батальйону 19-ї механізованої бригади (МБР.) 1-го механізованого корпусу капітан Шота Миколайович Гогорішвілі, йдеться в нагородному листі на присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу. У довгому переліку його подвигів є такі рядки:
«29.09.1943г. о 17 год. батальйон Гогорішвілі першим увірвався в місто Кременчук і до 21 години, захопивши  з боями центром міста, поставив над Будинком друку Червоний прапор».
Нагородний документ був складений 6 жовтня 1943 року й підписаний командиром 19 МБР. полковником Єршовим В.В. Те, що цей сміливий і вмілий командир гідний цього високого звання у мене сумнівів немає, але звання Героя йому присвоєно не було. Наказом командувача бронетанковими і механізованими частинами 2-го Українського фронту № 014 / н від 30 листопада 1943 року, капітан Гогорішвілі Ш.Н. був нагороджений орденом Червоного прапора [1].
Здавалося б, прочитавши ці рядки нагородного документа, не виникає ніяких сумнівів в тому, що капітан Гогорішвілі першим підняв прапор над Будинком друку. Але в Центральному архіві міністерства оборони (ЦАМО) є ще один документ, теж нагородний лист на капітана тієї ж 19-й МБР. Новикова Федора Івановича. У нагородному листі перераховуються подвиги і заслуги капітана Новікова Ф.І., в тому числі згадується такий епізод:
 «29.9.43г. (Капітан Новиков) з групою розвідників першим увірвався в м.Кременчук під вогнем автоматників і мотоциклістів, при суцільному мінування міста, першим проник в центр і встановив Червоний прапор на Будинок друку … »

Документ підписаний начальником штабу 19 МБР. капітаном Олимпієвим А. А. 12 жовтня 1943 року. Наказом командувача бронетанковими і механізованими частинами 2-го Українського фронту № 010 / н від 3 листопада 1943 року, капітан Новиков Ф.І. був нагороджений орденом Червоного прапора [2].
З цих нагородних документів виходить, що в одному і тому ж місці, два капітана з однієї і тієї ж бригади першими підняли над містом Червоний прапор. Таке могло статися, тільки в тому випадку, якщо вони піднімали цей прапор разом!
І тут відразу виникає питання: чому в нагородному листі капітана Гогорішвілі не згадується капітан Новіков, а в нагородному листі капітана Новікова, немає згадки про капітана Гогорішвілі?
В архіві ЦАМО є ще один нагородний лист, пов’язаний з Червоним прапором над Кременчуком. Це нагородний лист на автоматника розвід роти тієї ж 19-й МБР мл. сержанта, Щербакова Анатолія Дмитровича. Він керував осередком управління в групі розвідників, під командуванням капітана Новікова Ф.І. Проникнувши в місто в складі групи капітана Новікова, вони підняли Червоний прапор над будинком Рад. Запис в нагородному листі говорить:
 «29.09.43г. тов. Щербаков з групою розвідників під прикриттям темряви, незважаючи на мінні поля і вогонь мотоциклістів, які патрулюють вулицями міста Кременчук, вміло керував осередком управління, завдяки чому групи діяли в взаємодії і першими увірвалися в центр м.Кременчук, поставивши Червоний прапор на будинку Рад .. . »[3]
Очевидно, що тексти цих нагородних листів перегукуються. Різняться, тільки місця підняття Червоного прапора. Нагородний лист складено командиром роти розвідки 19-ї МБР. капітаном Гайдашем Петром Митрофановичем 12 жовтня 1943 року. Мол. сержант Щербаков А.Д. за свій подвиг був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Однак в ЦАМО є ще й інші документи, які стосуються бойових дій 19-ї МБР. Мова йде про Журналі бойових дій (ЖБД) 19-й МБР. У записі від 29 вересня 1943 року є такі рядки: «… Першими увірвалися в місто група розвідників під командуванням пом. поч. штабу з розвідки капітана Новикова і поставила Червоний прапор на Будинку друку.»[4] За розвідкою в місто увірвалася танкова рота 9-го танкового полку під командуванням ст. лейтенанта Саянова. Капітан Гогорішвілі в ЖБД 19-й МБР. за цей день не згадується.
За 10 жовтня 1943 р.  ЖБД 19-й МБР. є багатосторінковий запис, зроблений, очевидно політруком бригади, під назвою: «Про прояв мужності, відваги і геройства бійцями і офіцерами не російської національності в боях з 3 серпня і їх нагородження урядовими нагородами.» [4] У цьому записі наводиться довгий список прізвищ бійців і командирів 19-ї МБР. «не російської національності», які були нагороджені урядовими нагородами та короткий опис їх подвигів. В кінці наводяться підсумкові цифри по нагородженим бійцям і командирам. Українці і білоруси в групу «не російської національності» не потрапили.
Цей список починався з капітана Гогорішвілі. Політрук коротко описує досягнення 2-го мотострілецького батальйону і детально зупиняється на його подвиг в бою за с. Стрілецьке. Він наводить ті ж факти, що були викладені в нагородному листі на присвоєння капітану Гогорішвілі звання Героя Радянського Союзу, але ні словом не згадує епізод з поставленням Червоного прапора над Кременчуком.
Чому? Чи не вважав цей факт біографії капітана Гогорішвілі гідним уваги? Навряд чи! Справа тут, мабуть, в іншому.
1-й МК і 19-я МБР, як складова частина корпусу, воювали в складі Воронезького фронту, і тільки після 5 вересня 1943 року їх було передано до складу Степового фронту. Майже всі подвиги, здійснені капітаном Гогорішвілі, як командиром 2-го батальйону, так і їм особисто, були здійснені в складі Воронезького фронту.
Можна припустити, що командир бригади полковник Єршов Володимир Васильович, підписуючи нагородний лист на звання Героя Радянського Союзу капітана Гогорішвілі, здогадувався, що подвиги в складі «чужого фронту» не будуть достатньо вагомими для позитивного вирішення цього питання у вищих інстанціях Степового фронту. А в складі нового, Степового фронту, капітан Гогорішвілі ще не встиг відзначитись в належній мірі. Бої 19-й МБР у вересні не носили такого запеклого характеру, як в липні-серпні. В актив можна було записати, тільки епізод із захопленням переправи через р. Ворскла у с. Малі Санжари. Цього епізоду було, явно недостатньо. Може, тому в нагородному листі капітана Гогорішвілі з’явився епізод з піднятим Червоним прапором над Будинком друку 29 вересня 1943 року, хоча підняв його капітан Новиков? Але, не дивлячись на всі старання командування бригади і корпусу, чиясь рука в вищих штабних інстанціях Степового фронту позначила на полях нагородного листа Ш. Гогорішвілі: «Це все не в складі нашої армії», а то, що виявилося «в складі» потягнуло, тільки на орден Червоного Прапора.
Підводячи риску, можна резюмувати, що над м.Кременчук, приблизно одночасно, були підняті два Червоних прапора:
— над Будинком друку — капітанами Новіковим Ф.І. і Гогорішвілі Ш.Н .;
— над Будинком рад — групою бійців мол. сержанта Щербакова А.Д.
На сьогодні не можна сказати однозначно,  що Червоний прапор над Будинком друку підняли два капітана 19-й МБР або, все-таки один — Новиков Федір Іванович.
Викладені факти не дозволяють трактувати їх однозначно, але іншого пояснення викладеним фактам знайти важко. Можна сподіватися, що будуть опубліковані нові документи, які дозволять однозначно відповісти на питання: «Хто підняв Червоний прапор Перемоги над Кременчуком»?
Сьогодні в Кременчуці, поруч з місцем, де над Будинком друку було піднято Червоний прапор Перемоги, встановлено пам’ятник «Воїну-визволителю». Позаду нього знаходиться алея Слави кременчужан — Героїв Радянського Союзу. Встановили пам’ятник в 1951 році. Виготовлений він був на замовлення Кременчуцького міськвиконкому на Харківському скульптурному комбінаті. У 1983 році пам’ятник було реконструйовано і він набув сьогоднішнього вигляду.

Використані література та документи:

ЦАМО.-Ф. 33,-Оп 686044.-Ед.Хр.4165, Л.003
ЦАМО.-Ф. 33,-Оп 686044.-Ед.Хр. 3661,Л.024
ЦАМО.-Ф. 33,-Оп 686044.-Ед.Хр. 3601, Л. 015
ЦАМО. Журнал бойовий дій 19-ої МБр. 1-го МК
Автор: Івушкін В. Є.

13 березня 2017 р.

Напишіть відгук