Конкурс «Мій учитель» — номінація «Мій перший учитель» — учасник №8

Учасник № 8: Шевченко Людмила Федорівна

Вчитель початкових класів — Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1.

Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна — вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, «Вчитель-методист», Відмінник освіти України.

Лауреат ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року — 2000»

Делегат ІІ всеукраїнського з’їзду працівників освіти, 2001р.

Нагороджена Почесною грамотою МОН України, 2002р.

Має публікації в журналах «Розкажіть онуку», «Імідж сучасного педагога»

Педагогічний стаж — 34 роки. Заслуговує на увагу нетрадиційність її уроків читання, що сприяє   активній роботі кожного учня на уроці, дає змогу  бути не пасивним слухачем, а вдумливим читачем. Всі її діти навчені читати швидко, правильно, виразно. Вміють висловлювати свої думки, відстоювати свою точку зору, мають достатній для їх віку розвиток інтелекту.

Діти – це та вісь, навколо якої обертається життя батьків. Все, що ми робимо, до чого прагнемо – заради дітей, заради їх щастя й благополуччя. Це нас підштовхує до ретельного вибору того оточення, у якому перебуватиме наше «безцінне» чадо. Спочатку дитячий садок, потім школа й позашкільні заклади. Всіх педагогів ми розглядаємо під збільшуваним склом, проте на себе не дивимось жодним оком. Бо ми впевнені, що нашим дітям тільки ми бажаємо й робимо найкраще, а що не так, то все ззовні, через інших.

Цій позиції батьків сприяють й засоби масової інформації, які в останні роки висвітлюють більше негативних подій, що, у свою чергу, сіє зерна страху й невіри в наших головах і серцях. Крім того, батьківська любов, підігріта амбіційним прагненням бачити своїх дітей найкращими, найталановитішими, спонукає нас до пошуку відповідних навчальних закладів зі статусом елітних. Але все це не призводить до очікуваного результату, бо не все золото, що блищить.

Отже, в наш час різнобарвних поглядів, переконань і стремлінь дійсно нелегко почути й визначити голос справжньої любові до дітей, яка, в першу чергу, діє з огляду на попередження не нашкодити.

З такими різними думками й переконаннями життя зібрало батьків та дітей нашого класу під дахом загальноосвітньої школи №1 міста Кременчука. Нас, батьків, поєднало рішення не нашкодити нашим дітям. Тому ми обрали школу, яка розташована найближче до наших домівок, і першу вчительку, яка все своє трудове життя присвятила дітям у стінах цієї школи. І ми жодного разу не пожалкували, а навпаки, безкінечно вдячні.

Перше знайомство батьків з Людмилою Федорівною відбулося на загальних батьківських зборах у дитячому садку. Серед всіх вчителів, які набирали діток того року в перший клас, вона вирізнялася спокоєм, стриманістю й серйозністю. Одразу відчувалося її відповідальне й серйозне ставлення до цієї події, тільки очі видавали її щирість серця і материнську стурбованість про її майбутню сім’ю першокласників. Ті батьки, хто відчув це, одразу прийняли остаточне рішення довіритися цій людині, адже вона сама має внучку майже такого віку як і наші діти.

І коли ми привели своїх «дорогоцінних» діточок у перший клас, вона прийняла їх, як своїх рідних: з материнською турботою й щирою посмішкою на обличчі.

Потім перші батьківські збори. Тепер ми мали нагоду ближче познайомитися з Людмилою Федорівною. Одразу вразило її вміння спілкуватися з батьками: лаконічно й точно, але з любов’ю й повагою вона говорила про наші «центри Всесвіту». Це одразу викликало у батьків ще більшу повагу до Людмили Федорівни й бажання допомагати в організації шкільного життя наших дітей.

Так, день за днем, місяць за місяцем ми стали однією дружною сім’єю, якою опікується наша Людмила Федорівна. Як і в кожній сім’ї, виникають різні ситуації, але досвід, порядність, щире серце й любов допомагають Людмилі Федорівні вирішувати всі проблеми, не ображаючи ні дітей, ні батьків. Перед усіма – тільки хороше, а коли щось не дуже приємне – тільки на одинці. Та неприємного стає все менше, бо всім хочеться почути від неї хороші слова й подяку.

На уроках ніколи вгору глянути, весь час щось нове й цікаве: то презентація на екрані, то дискусія, то гра. Результат: високі досягнення учнів, участь та результативність у шкільних, міських, Всеукраїнських конкурсах.

У 2 класі під керівництвом Людмили Федорівни учні нашого класу писали наукові роботи та захищали їх на шкільній науковій конференції Малої Академії наук.

Шевченко Людмила ФедорівнаБагато учнів нашого класу брали участь у Всеукраїнському математичному конкурсі «Кенгуру»

Шевченко Людмила ФедорівнаГарний результат показали на Всеукраїнській українознавчій грі «Соняшник» та на Міжнародному конкурсі з мовознавства «Русский медвежок»

Шевченко Людмила ФедорівнаШевченко Людмила Федорівна

На уроках завжди панує творча атмосфера. Людмила Федорівна вчить дітей працювати колективно, у групах, допомагати і підтримувати один одного.

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Людмила Федорівна розкриває творчі та акторські здібності кожної дитини, дуже часто організовує міні вистави.

Шевченко Людмила Федорівна

На канікулах теж надовго не розлучається Людмила Федорівна зі своїми вихованцями: то екскурсія, то поїздка по цікавим містам.

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила ФедорівнаЛюдмила Федорівна  організовує  конкурси, ігри, змагання, свята, які об’єднують учнів та батьків.

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Шевченко Людмила Федорівна Шевченко Людмила Федорівна

Крім того, Людмила Федорівна виконує ще місію фотокореспондента класу, навчаючи своїм прикладом наших дітей. Всі події класу фіксуються на фото, потім у вигляді презентації демонструються перед дітьми і на батьківських зборах. Яка мудрість і любов! Тим самим вона дає можливість батькам стати співучасниками шкільного життя своїх дітей. За що ми щиро їй вдячні.

Не можна не згадати й те, що Людмила Федорівна уболіває за майбутнє початкової школи, тому з задоволенням ділиться своїм досвідом з майбутніми вчителями, нинішніми студентами педагогічного училища… Під час свого трудового життя вона була наставником для багатьох студентів, які отримали від неї іскорку любові до дітей і понесли її в світ. А скільки емоцій викликає це у дітей! Перед їх очима дорослий, який теж вчиться у їх Людмили Федорівни. Під час практики студентів у дітей підвищується інтерес до навчання, зростає відповідальність. Вони люблять свою першу вчительку і стараються не підвести її. А коли настає час прощання практиканта з класом, то сумують усі.

Така наша сім’я. Усім тут добре: і дітям, і батькам, і вчителю, і навіть практиканту.

Перша вчителька—це шкільна мама, яка відчуває кожну дитину, знає можливості кожного учня і тому вихованці її класу такі неоднакові, активні, творчі, радо відгукуються на всі побажання і поради вчителя. Крім того, за ці два роки Людмила Федорівна змогла згуртувати з різних дітей, з різних сімей, з різними можливостями і рівнем розвитку в один єдиний творчий учнівський колектив.

Наш колектив батьків 3-А класу щиро вдячні цій талановитій вчительці за невтомну працю, за негаснучий вогник серця, яке вміє зігріти кожну дитину і запалити в ній свічечку добра і бажання сміливо йти стежкою до шкільної країни знань.

Пройдуть роки, наші діти стануть дорослими, але пам’ять про їх першу вчительку залишиться в серці назавжди.

Напишіть відгук